СОЦІАЛЬНА БЕЗПЕКА

СОЦІАЛЬНА БЕЗПЕКА — стан суспільства, враховуючи всі основні сфери виробництва, охорони внутрішнього конституційного порядку, зовнішньої безпеки, культури, соціуму, при якому забезпечується мінімальний рівень соціальних умов та соціальних благ — матеріальних, санітарно-епідеміологічних, екологічних, психологічних тощо, які визначають якість життя людини і суспільства в цілому та гарантують мінімальний ризик для життя, фізичного та психічного здоров’я людей.

C.б. найчастіше розглядають відносно суспільства загалом, а не відносно окремого громадянина. Вона є складовою національної безпеки, що визначає стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства й держави від внутрішніх і зовнішніх загроз, а також від загроз соціальним інтересам. З поняттям С.б. як складової національної безпеки узгоджується і мета соціального захисту — підтримання стабільності у суспільстві, запобігання соціальній напруженості, що виникає у зв’язку з майновою, расовою, культурною, соціальною нерівністю, виявляється у страйках, актах громадянської непокори, сутичках між окремими групами населення.

Поняття «С.б.» почало формуватися з кінця 90-х років ХХ століття. Зокрема, вперше термін задекларовано у Всесвітній соціальній декларації (1995), яка стосується соціальних аспектів сталого розвитку забезпечення С.б. у світі. Концептуальну основу сучасного розуміння сутності С.б. у нормативно-правовій базі започатковано у 1990 р. в Декларації про державний суверенітет України. С.б. держави при цьому розглядається як стан гарантованої правової та інституціональної захищеності життєво важливих соціальних інтересів як особи, так і суспільства від зовнішніх та внутрішніх загроз. Метою С.б. є уникнення або зниження до прийнятного рівня соціальних ризиків, створення умов для запобігання соціальним загрозам та їхньої ліквідації, забезпечення соціального розвитку особи та суспільства як пріоритетних. Суб’єктами С.б. виступають люди, їхні спільноти та стосунки, об’єктами — належні соціальні потреби, системи соціалізації людини і соціальна інфраструктура: освіта, виховання, культура, торгівля, охорона здоров’я, спосіб життя.

Механізм управління С.б. містить механізм формування та механізм реалізації С.б. Механізм формування С.б передбачає виявлення сукупності структурних елементів системи С.б. (соціальних інтересів, загроз С.б. та причин, що їх зумовлюють), визначення їхнього місця в системі національної безпеки, державного та регіонального управління, створення теоретичних основ управління С.б; оцінку стану та можливостей державного та регіонального управління щодо забезпечення С.б. З погляду фармацевтичної діяльності до загроз С.б. належать: рівень забезпеченості фармацевтичними кадрами та якість підготовки фахівців, фізична й економічна доступність ЛЗ, якість та раціональне використання ЛП, інформаційна та санітарно-просвітницька робота фармацевтичних фахівців та організація фармацевтичного забезпечення за умов надзвичайних ситуацій.

Процес формування комплексу організаційно-управлінських заходів передбачає розроблення напрямів удосконалення концептуальної, законодавчої, нормативно-правової бази щодо забезпечення С.б., запровадження науково обґрунтованої системи оцінки та виміру С.б.; формування ефективної державної та регіональної політики щодо ліквідації соціальних загроз національній безпеці та створення в регіонах механізмів саморегуляції рівня С.б. С.б. можна розглядати як комплексне, багатофункціональне поняття з розгалуженою структурою. До структурних елементів С.б., відповідно до функціонального призначення, належать: безпека проживання, безпека харчування, безпека зайнятості, безпека здоров’я, особиста безпека, криміногенна безпека, безпека навчання, безпека відпочинку. Показники, що відображають рівень та якість життя населення, визначаються як індикатори загострення соціально-економічних і політичних відносин, соціальної напруженості з приводу несправедливого розподілу суспільних благ, що є імпульсом до внутрішнього протистояння та небезпечним для суспільства. Саме за допомогою вказаних індикаторів відбувається управління С.б., що містить моніторинг й прогнозування кризових явищ соціально-економічного характеру (таблиця).

Таблиця. Індикатори соціальної безпеки

Аналізуючи індикатори С.б., необхідно зазначити, що фармацевтична діяльність має на них як прямий, так і опосередкований вплив. Від розвитку фармації та якості фармацевтичної допомоги залежать тривалість життя та кількість уперше зареєстрованих захворювань. Опосередковано від рівня медицини та фармації залежать коефіцієнт природного приросту населення і коефіцієнт народжуваності населення через упевненість людей у безпеці та збереженні здоров’я як матері, так і дитини. Також фармація як галузь зайнятості впливає на соціально-економічні показники відношення середньої зарплати до прожиткового мінімуму та рівня безробіття. Також слід відзначити залежність фармацевтичного забезпечення від обсягу видатків зведеного бюджету на охорону здоров’я відносно ВВП.

Декларація про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1990. — № 31; Пашков В.М. Господарсько-правові аспекти забезпечення охорони здоров’я як соціальної домінанти національної безпеки // Щотижневик «Аптека». — 2007. — № 591; Старостенко Г.Г. Національна економіка. — К.: Ліра-К, 2011.